Цитаты из книги Кобзарь

Оглухли, не чують;
Кайданами міняються,
Правдою торгують.

Тяжко дітей годувати
У безверхій хаті,
А ще гірше старітися
У білих палатах...

За святую правду-волю
Розбойник не стане,
Не розкує закований
У ваші кайдани
Народ темний, не заріже
Лукавого сина,
Не розіб'є живе серце
За свою країну!

В своїй хаті своя й правда,
І сила, і воля.
Нема на світі України,
Немає другого Дніпра,
А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра

О люди! люди небораки!
Нащо здалися вам царі?
Нащо здалися вам псарі?
Ви ж таки люди, не собаки!

Вітер в гаї нагинає
Лозу і тополю,
Лама дуба, котить полем
Перекотиполе.
Так і доля: того лама,
Того нагинає;
Мене котить, а де спинить,
І сама не знає...

...Тяжко, діти,
Вік одинокому прожить,
А ще гірше, мої квіти,
Нерівню в світі полюбить.

Укороти, боже, молодого віку
Тому, хто не має талану любить.

Не славтеся царевою
Святою войною.
Бо ви самі не знаєте,
Що царики коять.
А кричите, що несете
І душу, і шкуру
За отечество!.. Єй-богу,
Овеча натура;

Отак, буває, в темну яму
Святеє сонечно загляне,
І в темній ямі, як на те,
Зелена травка проросте.