Варан

Надзвичайна книга, відірватися від неї було неможливо.
Світ, персонажі, історія, пригоди.. все це настільки затягує, як пастка диявола (це найбільш яскраве порівняння). Спершу хочеться виборсатись, відштовхуєшся, але потім ти розслабляєшся, не чиниш опору, даєш себе проковтнути... і потрапляєш на іншу сторону, де уже сам не хочеш покидати історії, життя героїв, які за кілька днів стали тобі настільки близькими, що не видається ніби їх і не існувало.
Можу довго виспівувати хвалебні пісні майстерності цього творчого дуету.

Малий хлопчина, нічим не показний, працює як проклятий допомагаючи батькові, щоб мати змогу утримувати сім'ю, нічого показного. Але одна зустріч на самому початку історії змінює все життя Варана, з ніг на голову й навпаки, і так не одну сотню разів.
Ще один малий хлопчина не надто старший за попередника з'являється на острів де живе наш ГГ, хворобливий, пихатий, капризний. Цікавим чином переплітається життя гостя й тамтешнього жителя.
Не самий інтригуючий початок, хіба ні? От і я так думала...
В якихось пів-року - рік обидва хлопці знайомляться ближче, відносини не сказати теплішають, але стають більш довірливими.
Варан отримує завдання від свого нового друга, знайти легенду, напасти на слід особи, яка можливо навіть не існує, тільки в людських словах.
Варан наміряється оженитись, його виганяють з рідного поселення й він змушений покинути батьківський дім. Друг помирає, разом із тим наречена не підтримує задуму Варана податись на край світу, блукати по неосяжним землям Імперії. Одна втрата за другою. Він відпливає один.
Простий хлопчина, від якого пахло цікавістю, а не коханням розпочинає довгу дорогу по незвіданих краях, йде за мрією, своєю, чужою, йде за відповідями шукаючи того, кого ніколи не можна наздогнати.

Надзвичайна історія, яка навчає що ніколи, ні за яких умов не можна відмовлятись від своєї мрії, йти за нею не знаючи до яких це приведе результатів. Не піддаватись на чуже розчарування, тільки віра й цілеспрямованість принесе результати.