Цитаты из книги Гамлет, принц датский - страница 6
Якщо в людини головні бажання -
Лиш їсти й спати - це хіба людина?
Худоба, й годі. Той, хто дарував
Нам пам'ять, передбачення і розум,
Давав дарунки всі ці не для того,
Щоб пліснявою бралися вони.
Батько й мати - чоловік і дружина; чоловік і дружина - це плоть єдина.
Ми відгодовуємо різних тварин, щоб нагодувати себе, а себе відгодовуємо для черваків. І гладкий король, і кощавий жебрак - це тільки різні переміни, тільки дві страви на той самий стіл: такий уже кінець.
Слова угору, думка вниз їх тагне.
Без думки слово неба не досягне.
На цьому світі зміни - справа звична:
Мінлива доля, то й любов не вічна,
Бо ще не знати, що керує чим,
Кохання долею чи доля ним.
В пошані ти - у тебе й друзів досить,
В занепаді - то їх як вихром зносить.
Як хто в нещасті приязні схотів,
У друзях той знаходить ворогів,
Кому щастить - і друзів є доволі,-
Любов і приязнь у руках у долі.
Не дуже в нас обіцянки живучі,
Бо ми їх забуваєм неминуче:
У захваті приймаєм рішенець,
Минає захват - рішенню кінець.
Сумуєм надто ми чи надто раді -
Обіцянкам стає це на заваді,
Все міниться одразу, як на глум:
Сумує радість, і радіє сум.
У другім шлюбі не любові ждуть,
До нього розрахунки лиш ведуть.
Із другим тільки та стає до шлюбу,
Що прирікає першого до згубу.
Страницы← предыдущая следующая →
